Шляхи реалізації змістових ліній програми «Зарубіжна література»

Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

                                          ім. М.В. Остроградського

                                                                    Кафедра   гуманітарних дисциплін

                                         Випускна робота на тему:

     Шляхи  реалізації  змістових  ліній  програми  «Зарубіжна  література»

Виконала:  Гребенюк Олена Володимирівна, Сахнівщинський навчально-виховний комплекс «загальноосвітній навчальний заклад – дошкільний навчальний заклад» Машівської районної ради Полтавської області, вчитель зарубіжної літератури

Полтава

2016

                                                       

                                                                                                      ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ  ЗАСАДИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗМІСТОВИХ ЛІНІЙ НА УРОКАХ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.1.        Вимоги чинної програми «Зарубіжна література»..……………5

1.2.        Методичні  аспекти  реалізації  змістових ліній на уроках зарубіжної літератури…………………………………………………………8

ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 1……………………………………………….12

РОЗДІЛ 2.  ФОРМИ І МЕТОДИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗМІСТОВИХ ЛІНІЙ ПРОГРАМИ «ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА»……………………….. ………………………… …14

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….......26

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….27

ДОДАТКИ………………………………………………………………………28

                                                                ВСТУП

      Нова соціально-педагогічна модель випускника ЗНЗ   відображає кінцеву мету загальної середньої освіти – формування громадянина України, підготовленого до життя в сучасному суспільстві, здатного навчатися впродовж життя, оперувати й управляти інформацією, приймати виважені рішення, ефективно взаємодіяти з людьми, усвідомлювати свою роль у державі і світі, адекватно реагувати на проблеми й виклики часу і нести відповідальність за власні вчинки, досягати творчої самореалізації.

      Один із важливих напрямів української освіти - гуманітарний, що забезпечує духовний розвиток учнів.  Серед навчальних дисциплін гуманітарного циклу   особливе значення має література як мистецтво слова.  Прийняття документів щодо реформування літературної освіти (Концепції літературної освіти, Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти, нових програм) зумовлене, зокрема, такими чинниками: катастрофічним зниженням інтересу школярів до читання, значним перевантаженням шкільних програм, недостатністю у шкільних програмах творів про дітей (у тому числі про сучасних дітей) і для дітей та ін.        Державний стандарт базової і повної загальної освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1392, орієнтує суб’єктів сучасного уроку літератури на реалізацію завдань галузі «Мови і літератури», де об’єднувальними є засади особистісно зорієнтованого, компетентнісного і діяльнісного підходів. Особистісно зорієнтований підхід забезпечує розвиток соціокультурних, соціально-психологічних та інших здібностей учнів, компетентнісний – формування ключових і предметних компетентностей, діяльнісний – розвиток умінь і навичок учня, застосування здобутих знань у практичних ситуаціях, пошук шляхів інтеграції до соціокультурного та природного середовища. Мета літературної освіти – виховання творчого читача із самостійним критичним мисленням, формування гуманістичного світогляду, загальної культури, естетичних смаків особистості[1].

        Сучасне життя висуває необхідність творчого підходу до уроку та до всього процесу навчання. Згідно з Концепцією літературної освіти, «вивчення літератури в школі має ґрунтуватися на дидактичних, літературознавчих та методичних принципах, серед яких загальноприйнятими є традиційні, а саме: науковість, історизм, зв’язок навчання і виховання, доступність, спрямованість на розвиток учня, особистісний характер читацької діяльності, шкільний аналіз та інтерпретація твору, взаємодія мистецтва й дійсності в естетичній свідомості учня, комунікативність, репрезентативність, країнознавчий підхід та ін. Разом з тим сучасні досягнення науковців та методистів, досвід практичної роботи вчителів-словесників переконують в ефективності поширення поруч із традиційними й нових принципів літературної освіти» [8].

     На підставі нової Концепції літературної освіти (2011) курс літератури
складається не із двох, а із чотирьох етапів: 1-4 класи – літературне читання; 5-7 класи – прилучення до читання, формування стійкої мотивації до читання художньої літератури; 8-9 класи – системне читання; 10-11 класи – творчо-критичне [ 4]. Крім нової структури літературної освіти, в Державному стандарті зафіксовано й інші важливі для викладання зарубіжної літератури моменти:
· поєднання особистісно зорієнтованого, компетентнісного і діяльнісного підходів;
· введення натомість трьох змістових ліній (аксіологічна, літературознавча, культурологічна) чотирьох змістових ліній (емоційно-ціннісна, літературознавча, культурологічна, компаративна);

· зв’язок викладання зарубіжної літератури із формуванням мовної компетентності, у тому числі у процесі вивчення іноземних мов (з 1 класу – одну, з 5 класу – другу) і рідної мови;
· настанова на формування літературної компетентності, у тому числі орієнтування у світі класичної і сучасної літератури, користування сучасними інформаційно-комунікаційними системами у процесі виховання якостей творчого читача та інші.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ  ЗАСАДИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗМІСТОВИХ ЛІНІЙ НА УРОКАХ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.1.        Вимоги   чинної  програми «Зарубіжна література».

      Література  — базовий вид мистецтва, основа всієї культури. Література охоплює своїм впливом усі інші види мистецтва. Для того, щоб їх повноцінно сприймати, необхідно володіти певним рівнем літературної культури, мати певну начитаність, уміння зіставити літературне підґрунтя з художнім текстом, який пропонує інший вид мистецтва. Література в школі — водночас і мистецтво, і наука. Завдання її полягає у тому, щоб прищепити випускникам належну культуру читання художніх творів.  Основний шлях один: викладання літератури як мистецтва слова (на літературознавчій основі).Тільки за цієї умови стане можливим формування кваліфікованого  читача.

     У пояснювальній записці до навчальної програми для загальноосвітніх навчальних закладів 5–9 класи «Зарубіжна література» йдеться: «Головна мета вивчення предмета «Зарубіжна література» в  загальноосвітній  школі – прилучення учнів до здобутків зарубіжної літератури та культури, розвиток творчої особистості (читача), формування в неї гуманістичного світогляду, високої моралі, естетичних смаків, а також якостей громадянина України, який усвідомлює свою належність до світової спільноти»[2].   У Програмі наголошується, що зарубіжна література несе яскраве уявлення про національне, культурне, соціальне багатство світу. Залучення до здобутків світового красного письменства повинно виховувати в учнях расову, етнічну, соціальну, гендерну, релігійну, індивідуальну толерантність.

     Поступово розвиваючи свої творчі здібності на уроках зарубіжної літератури, учні повинні навчитись формулювати особисту компетентну точку зору, при цьому враховувати саме естетичні пріоритети, здорові соціальні, національні та життєві цінності, не впадаючи в вульгарну соціологізацію чи псевдофілософську  спекуляцію[9].

     Не відкидаючи можливості електронних носіїв інформації, Інтернету, відео- та аудіотехніки, вчитель повинен залучати учнів до роботи з художньою друкованою книгою.

    На уроках зарубіжної літератури основна увага повинна приділятись роботі з художнім текстом, причому Програма націлює на опрацювання цілісного художнього тексту, а не його частини, переказу чи скороченого варіанту.

Вчитель повинен ретельніше ставитись до перекладів художніх творів, відбирати академічні та найбільш якісні[3].
     Літературна освіта в основній школі спрямована на розвиток сформованих (у
початковій школі) і формування нових компетентностей і компетенцій.
      Відповідно до Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти
програма із зарубіжної літератури для 5–9 класів забезпечує розвиток ключових
компетентностей (уміння вчитися, спілкуватися державною, рідною та іноземними
мовами, інформаційно-комунікаційної, соціальної, громадянської, загальнокультурної), а також спрямована на формування літературної компетентності, яка передбачає:

1)    розуміння учнями літератури як невід’ємної частини національної і світової художньої   культури;

2)    усвідомлення специфіки літератури як мистецтва слова, її гуманістичного   потенціалу й місця в системі інших видів мистецтва;

3)     знання літературних творів, обов’язкових для вивчення, ключових етапів і явищ літературного процесу, основних світоглядних позицій видатних письменників, усвідомлення їхнього внеску в скарбницю світової культури;

4)    оволодіння основними літературознавчими поняттями й застосування їх у процесі аналізу та інтерпретації творів;

5)     формування якостей творчого читача та розвиток читацького досвіду;

6)     уміння й навички створення усних і письмових робіт різних жанрів;

7)     уміння орієнтуватися у світі художньої літератури й культури (класичної та сучасної),оцінювати художню вартість творів, порівнювати їх (у різних перекладах; в оригіналах і перекладах, переспівах; утілення в інших видах мистецтва тощо).

    Складниками літературної компетентності є емоційно-ціннісна,
літературознавча,  загальнокультурна, компаративна  компетенції особистості, які
мають бути сформовані поступово під час вивчення зарубіжної літератури.

   Програма із зарубіжної літератури побудована на підставі діяльнісного підходу, що є ключовим для всієї базової і повної загальної середньої освіти. Досягнення належного рівня сформованості вмінь учнів у всіх видах читацької діяльності, якостей творчого читача, опанування сучасного світу з урахуванням здобутків художньої літератури, української та іноземної мов, культури різних країн і народів – основний результат вивчення зарубіжної літератури в школі.
     У програмі відображено чотири змістові лінії літературного компонента
Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти: емоційно-ціннісну, літературознавчу, культурологічну, компаративну.
    Емоційно-ціннісна лінія забезпечує розкриття гуманістичного потенціалу та
естетичної цінності творів художньої літератури. Емоційно-ціннісна лінія спрямована на формування духовно-емоційного світу учнів, їхніх етичних позицій, світоглядних уявлень і переконань, а також на розвиток інтересу учнів до художньої літератури, розширення кола їхнього читання, орієнтування у світі класичної і сучасної літератури (зокрема, в бібліотечних фондах, інтернет-ресурсах) із метою пошуку необхідної книги, розвитку вмінь і навичок читацької діяльності.
     Літературознавча лінія передбачає вивчення літературних творів у єдності змісту й форми, оволодіння учнями основними літературознавчими поняттями й застосування їх під час аналізу й інтерпретації художніх творів; розгляд літературних творів, явищ і фактів у контексті літературного процесу; виявлення специфіки літературних напрямів, течій; розкриття поетикальних (зокрема жанрово-стильових) особливостей художніх творів; ознайомлення учнів із загальними принципами художнього перекладу, необхідними для текстуальної роботи з перекладною літературою.
        Культурологічна лінія сприяє усвідомленню художньої літератури як важливого складника мистецтва; ознайомленню учнів із фундаментальними цінностями світової художньої культури; розкриттю особливостей творів, літературних явищ і фактів у широкому культурному контексті; висвітленню зв’язків літератури з філософією, міфологією, фольклором, звичаями, віруваннями, культурними традиціями різних народів і національностей; розширенню ерудиції учнів, вихованню їхньої загальної культури, поваги до національних і світових традицій, толерантного ставлення до представників різних культур, віросповідань, рас і національностей.
    Компаративна лінія забезпечує порівняння літературних творів, явищ і фактів, що
належать до різних літератур; установлення зв’язків поміж українською та зарубіжними літературами (генетичних, контактних, типологічних та ін.); розгляд традиційних тем, сюжетів, мотивів, образів у різних літературах; зіставлення оригіналів та україномовних перекладів літературних творів; увиразнення особливостей української культури й літератури на тлі світової; демонстрацію лексичного багатства й невичерпних стилістичних можливостей української мови, а також поглиблення знань і розвиток навичок учнів з іноземних мов.

1.2.        Методичні  аспекти  реалізації  змістових ліній на уроках зарубіжної літератури

    На початку XXI ст. в сучасному постіндустріальному інформаційно­му суспільстві відбуваються неоднозначні трансформаційні процеси, тому сьогодення означене складним пошуком нового світорозуміння педагогічного світовідчуття, яке здатне було б зазирнути в майбутнє. Сучасна освіта покликана осмислити свої здобутки, уроки, освоїти нові цінності. Початок третього тисячоліття має свій смисл, свою філосо­фію. Це час визначення стратегічних орієнтирів, народження нової якості життя, інноваційної культури.

    Найважливішою педагогічною проблемою нині стало впроваджен­ня в навчальний процес нових освітніх технологій, прийомів, засобів і методик, які допомагають дітям «відкривати» себе, розкривати свою особистість. Критерієм успішності підлітка стає не стільки результатив­ність у вивченні шкільних предметів, скільки ставлення людини до можливостей власного пізнання й перетворення природи, історії, самої себе.

    Курс зарубіжної літератури відкриває нові можливості формування багатогранної, інтелектуально й естетично розвиненої особистості. При її вивченні учні пізнають особливості розвитку духовної культури людства. Різноманітність творів, розділених віками й континентами, відмінність відображеного в них світосприйняття і художнього мислення народів на різних етапах їх розвитку зумовлює необхідність істотних корективів методики викладання. У пошуках сучасних підходів, засобів, прийомів, у першу чергу, слід виходити з тих завдань, які стоять перед вчителем зарубіжної літератури [7].
    Література — це не тільки і не стільки дидактика. Вона передусім засіб задоволення однієї з первинних, фундаментальних потреб людини як розумної істоти — естетичної. Потреби у красі, гармонії, досконалості ідеалів. Тож кожен із нас має вміти дбати про розвиток і задоволення цього уміння. Адже людина постійно збагачує свій особистісний потенціал загальнолюдським, духовно-моральним досвідом, закарбованим у слові.
   Саме література є найважливішим засобом прилучення особистості до
витоків національної духовності, культурних надбань українського народу та інших народів світу. Необхідна умова реалізації завдань курсу зарубіжної літератури — формування в учнів бажання читати, допитливості, образного мислення, здатності глибоко сприймати і розуміти художній твір, відчувати радощі і прикрощі, що їх переживають літературні герої, вміння емоційно відгукуватися на прочитане.

    Завдання вчителя зарубіжної літератури полягає в тому, щоб максимально активізувати внутрішні ресурси своїх вихованців, щоб вони самі могли успішно впоратися з різноманітними навчальними проблемами, навчити їх на оптимальному рівні проявляти свій інтелектуально-вольовий і моральний потенціал.

   Чинна програма  передбачає творчий підхід учителя до викладання курсу “Зарубіжна література”, щоб навчити кожного школяра умінню самостійно задовольняти власні естетичні потреби, цінувати прекрасне, використовувати його для формування себе як особистості.
   Для досягнення успіху в пошуках сучасних підходів до вивчення літератури необхідні спільні зусилля у виробленні такої методики, на основі якої кожен вчитель міг би побудувати власне бачення матеріалу, врахувати нахили і можливості, рівень загальної підготовки учнів, визначити мету уроку і засоби її досягнення. Тільки творчий підхід до уроку забезпечить зацікавленість учнів і досягнення плідних результатів[6].

   У літератури як навчальної дисципліни дуже великі виховні, людинотворчі можливості. Настав час їх по-справжньому зреалізувати. Шлях до етики, до
загальнолюдських цінностей — тільки через естетику, через красу і гармонію.
В. Г. Кремінь зазначив : “ … всебічна підтримка читання — стратегічно важливого елемента культури … це не тільки проблема освіти, а й загальнодержавна проблема”[5].
    Без підвищення культури, якості освіти, оздоровлення моралі, без утвердження загальнолюдських цінностей не можна виховати людину майбутнього.
   Гуманітаризація шкільної освіти означає, що вивчення шкільного предмета має бути організовано так, щоб учень міг у своїй свідомості співвідносити цей предмет з суміжними предметами в рамках освітньої галузі, з цілісною картиною світу, зі своїм духовним світом, з власною особистістю. Гуманітаризація — головна передмова для формування цілісного знання про світ, бо в цілісне знання входить не лише раціональний, а й емоційний, психологічний аспект. Саме уроки літератури  займають у цьому процесі особливе місце, щоб практично реалізувати основну мету предмета. Добре усвідомлюючи, що дитину спочатку треба навчити вдумливо читати, закохати в літературу та зробити книгу її духовною потребою, необхідно використовувати для цього багато цікавих форм роботи.

   Нині в освіті України спостерігаються тенденції до удосконалення традиційних методик і методів роботи з учнями та пошуки й розробка нових альтернативних технологій, більш ефективних, оптимальних, ре­зультативних, ніж ті, що існували в минулому. Освітяни виконують ос­новне завдання, переходячи до особистісно зорієнтованих технологій навчання. Кардинально змінюється зміст освітнього процесу: це вже не процес передачі суми знань або інформа­ції, не повторення готових результатів, а формування різноманітних компетентностей, набуття особистого досвіду, самореалізація на основі природних даних і розвитку здібностей дитини.

   Викладання зарубіжної літератури в 5–9 класах здійснюється на підставі

дидактичних, літературознавчих та методичних принципів:

-        традиційних (науковість, історизм, зв'язок навчання та виховання, доступність, спрямованість на розвиток учня, особистісний характер читацької діяльності, шкільний аналіз та інтерпретація твору, взаємодія мистецтва й дійсності в естетичній свідомості учня, комунікативність, репрезентативність, країнознавчий підхід та ін.);

-        нових (ціннісного підходу, нерепресивної свідомості, іманентності, вивчення літератури в контексті розвитку культури й мистецтва, використання знання різних мов і перекладів, компаративності, діалогізму та ін.).

   Вивчення зарубіжної літератури в загальноосвітніх навчальних закладах – творчий процес, у якому вчитель та учні є повноправними партнерами й учасниками культурного діалогу, який має зробити книжку невід’ємною частиною життя нового покоління громадян України у XXI ст., прокласти їм шлях до цивілізованого світу через здобутки художньої літератури різних країн і народів, слугувати збереженню миру й загальнолюдських цінностей.

   Життя не стоїть на місці, і методика викладання літератури невпинно розвивається. Поряд із традиційними народжуються нові, або актуалізуються забуті типи уроків зарубіжної літератури:

урок-лекція,

урок-дослідження,

урок-знайомство,

урок-подорож,

урок-діалог,

урок- представлення (презентація) книги,

урок-вистава,

урок-літературний ринг,

урок-балада,

 інтегровані уроки та інші.

   Урок і його побудова, структурна організація в нових умовах співпраці суб’єктів навчання є основою для підвищенні ефективності та якості літературної освіти школярів. Сучасні вимоги до уроку літератури, диференційовані за змістовими лініями літературної освіти, визначаються Державним стандартом базової і повної загальної середньої освіти, навчальною програмою, у яких встановлено обсяг і характер навчального матеріалу, послідовність його вивчення, види робіт із розвитку мовлення, виразного читання, що спрямовують учителя й учня на досягнення позитивних результатів у формуванні компетентного читача. Це безпосередньо реалізується на уроці як цілісній динамічній системі, що становить сукупність взаємопов’язаних компонентів – мотивів, цілей, змісту

навчання, принципів його організації, методів і прийомів організації навчальної діяльності учнів-читачів, завдань, структури уроку, результатів учіння.

                                ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 1

  Таким чином актуальними питаннями методики викладання зарубіжної літератури є такі:

1. Учитель має виступати в якості організатора всіх активних видів діяльності учня як компетентний консультант і помічник, що відходить від традиційних поглядів на процес навчання, за якими головним було забезпечення засвоєння знань,

поданих у готовому вигляді.

2. Визначальною ознакою вивчення зарубіжної літератури за новими навчальними

програмами є зміщення акцентів на готовність учня застосовувати здобуті

знання й набуті вміння й навички для розв’язання проблем, що виникають у

реальному житті.

3. Удосконалювати технологізацію навчально-виховного процесу: наукову

вмотивованість кожного етапу навчання, максимальну спрямованість на

ефективний результат.

4. Перебудовувати методику проведення уроку літератури відповідно до нової

освітньої мети: формувати цікавого й освіченого співрозмовника, а не наповнювати

голову дитини науковими визначеннями і поняттями.

5. Працювати над удосконаленням і поглибленням методики аналізу художнього

твору, враховуючи специфіку програмових творів у середніх і старших класах. Під

час вивчення й аналізу художнього твору передусім звертати увагу на його

самобутність і неповторність.

6. Перевагою має стати особистісно орієнтований підхід до навчання, який

зумовлює використання відповідних методів і форм навчання, сфокусованих на

учневі, – диспутам, груповій роботі, рольовій грі, керованим дослідженням,

забезпечуючи перехід від авторитарної до гуманістичної освітньої парадигми.

7. У процесі аналізу творів, написаних мовою, яку учні вивчають як мову

національної меншини чи іноземну, доцільно використовувати мову оригіналу.

8. У процесі навчальної діяльності використовувати елементи нових освітніх

технологій, що забезпечують умови розвитку, реалізації природнього потенціалу

учнів.

9. Учителям постійно дбати про проведення уроків на сучасному рівні та

здійснювати самоаналіз своєї ви

РОЗДІЛ 2.  ФОРМИ І МЕТОДИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗМІСТОВИХ ЛІНІЙ ПРОГРАМИ «ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА»

    Готуючись до уроку, учитель зарубіжної літератури проектує, яким чином буде

реалізовуватися кожна із 4-х змістових ліній.

    Емоційно-ціннісні ставлення особистості, які мають бути актуалізовані в навчанні, являють собою єдину систему, а саме: «прагнення знань (пізнавальне ставлення: «Хочу знати!»), прагнення любові, добра (моральне с«Прагну до добра!»),прагнення краси (естетичне ставлення: «Прагну до краси!»), прагнення успіху в діяльності (практичне ставлення: «Прагну до успіху!»), прагнення творчості й пошуку(творчо-пошукове ставлення: «Прагну вирішення!»), прагнення взаємодії (міжособистісне ставлення: «Бажаю поваги, співпраці!»)». Тож учитель, плануючи власну діяльність, має переосмислити способи та методи передачі інформації, передбачити використання презентаційного матеріалу, продумати фактори впливу на емоційну та мотиваційну сфери школярів. Водночас, забезпечуючи реалізацію ціннісної лінії, плануючи діяльність учня-суб’єкта основної школи під час вивчення творів морального змісту, про національні події, характери і традиції, пригодницькі, детективні, фантастичні, казкові твори, учитель забезпечує емоційне сприймання і творче осмислення художнього тексту, вчить визначати авторську позицію, виявляти актуальні проблеми творів, висловлювати власне ставлення до відображених у художньому творі подій, образів, тем, ідей з урахуванням моральних цінностей і соціальних норм. Від професійних і організаційних умінь педагога залежить, чи будуть учні сприймати літературу як можливість для діалогу: самостійно визначати значення твору для суспільства,вирішувати моральні проблеми особистості, аргументувати власну оцінку прочитаного,вести літературні дискусії, готувати публічні виступи, презентації, проекти.

    Формування емоційно-ціннісних орієнтирів можливе на кожному етапі уроку літератури. Так, у структурі мотиваційного етапу обов’язково має плануватися

з’ясування емоційного стану школярів та забезпечення емоційної готовності до уроку. З цією метою можуть використовуватися різноманітні інтерактивні прийоми та методи: «Побажай успіху», «Комплімент», «Термометр», «Обмін побажаннями», «Обмін усмішками», «Словесний настрій», «Графічне зображення настрою», «Кольоровий настрій», «Настрій у символах (смайлики, сонечко, квіти)» тощо. Етап цілевизначення і планування – дуже важливий структурний елемент уроку, на якому є змога навчити школярів свідомо ставитися до навчання, підготувати їх до вибору тих цілей, того виду діяльності, що близькі власним інтересам, прагненням, здібностям. Адже саме тут учні отримують зразки планування своєї життєдіяльності; вони відчувають успіх, доповнюючи запропоновані цілі власними, відчувають довіру до вчителя під час спільного планування і обговорення окремих видів навчальної діяльності на уроці, переживають певні емоції під час ігрових ситуацій (учитель пропонує не просто визначити навчальні цілі, а записати і розмістити їх на «дереві знань», щоб потім проаналізувати результативність їх виконання і нагородити себе аплодисментами).

    На уроках літератури на етапі опрацювання навчального матеріалу учнів чекає

найцікавіше: зустріч з письменником та його творами, можливість обговорити цікаві питання, вирішити певні проблеми, допомогти літературним героям налагодити стосунки, озвучити власні роздуми про дружбу, добро, красу, про людське щастя і шляхи до нього, про цінності, які потрібно берегти в сучасному світі.

    Оскільки на уроках літератури відкриваються великі можливості для створення атмосфери вільного спілкування і невимушеної співпраці, то учитель, готуючись до уроку, повинен не тільки закцентувати увагу на найцікавіших моментах сюжету художнього твору та найактуальніших проблемах, а й дібрати такі види роботи, щоб учні стали активними учасниками і творцями уроку. Звичайно ж, для забезпечення діяльнісної основи уроку літератури необхідно використовувати діалогічне навчання, інтерактивні методи, навчання у групах, парах, трійках тощо. Саме групова робота є тим фактором, який сприятиме формуванню навчальної мотивації школярів у процесі вивчення літератури, забезпечуватиме розвиток інноваційного потенціалу школярів, додасть їм упевненості в досягненні життєвого успіху.    Працюючи у групах на уроках літератури, учні вчаться самостійно й критично мислити, вирішувати проблеми, приймати рішення,творчо використовувати здобуті знання у конкретних ситуаціях, бути комунікабельними, працювати в команді, дбати про розвиток моральності, культурного рівня, формування

естетичного смаку.

     Організовуючи роботу над змістом твору, педагог особливо ретельно добирає

інтерактивні технології, які б сприяли розвиткові уяви і навичок критичного мислення учнів, спонукали до вироблення власного ставлення до проблеми і висловлення особистої думки, забезпечували порівняння альтернативних точок зору і вироблення умінь приймати зважені рішення. Вивчаючи художній твір, варто об’єднати учнів у групи для вирішення певної моральної проблеми. З’ясувавши її суть, обміркувавши всі можливіваріанти розв’язку, доповідач від імені групи висловлює вироблену точку зору, завершуючи відповідь фразами: «Ми вважаємо…», «Тому що…», «Наприклад…», «Отже…». Коли кожне об’єднання висловить власну точку зору, можна перейти до вправи «Займи позицію». Учні усвідомлюють, що при вирішенні проблеми виникли протилежні думки, які не мають єдиного правильного вирішення. Вони намагаються глибше ознайомитися з різними позиціями, вчаться уважно вислуховувати один одного, на практиці використовують уміння захищати власну точку зору, вибрати одну із позицій та аргументувати її, використовуючи приклади із художнього твору. Працюючи над характеристикою образів, можна застосувати «Коло ідей», «Акваріум» або «Розігрування рольових ситуацій». Можна поєднати рольову гру з дискусією у стилі телевізійного ток-шоу. Така форма роботи допомагає школярам набути навичок публічного виступу, брати участь у загальних дискусіях, обстоювати й висловлювати власну позицію, у результаті чого формуються соціальні компетентності, ціннісні орієнтири, життєві переконання.

    Специфіка вивчення літератури вимагає особливого підходу до організації груп, їх класифікації та функціонування. Як доводить практика, найбільш доцільними є рольові тимчасові групи, а саме: «історики», «біографи», «літературознавці», «критики», «краєзнавці», «фольклористи», «філософи», «кореспонденти», «мистецтвознавці», «екскурсоводи», «читці» тощо. Не менш цікаво учням працювати у групах, які конкретизують їхні функції: проблемні, творчі, дискусійні, артистичні, пошукові, дослідницькі, проектні, експертні та інші. Безперечно, впровадження групової учнівської діяльності у процесі вивчення зарубіжної літератури підвищить результативність літературної освіти учнів, забезпечить співробітництво і взаємонавчання на уроках літератури, позитивно вплине на розвиток культури спілкування, сприятиме формуванню комунікативних умінь і навичок, літературних компетенцій, ціннісних орієнтирів, творчої уяви та емоційності. До методів і прийомів розвитку ціннісних орієнтацій особистості школяра можна віднести і такі: метод рольового перевтілення (учень раз виступає в ролі «автора», інший раз – «читача», «критика» чи «літературного персонажа»); метод емпатії (здатність індивіда емоційно реагувати на переживання інших людей, розуміти їх стан, відчуття і думки); метод рефлексії ; метод релаксації; формулювання учнями запитань до тексту, які виникли в них під час читання (перед читанням учні отримали випереджальне завдання: сформулювати власне запитання до тексту, на яке б найбільше хотілося отримати відповідь); організація бесіди, яка забезпечує рух учнів до спільного для всіх пізнавального запиту до тексту, у результаті чого будується вся подальша аналітико-інтерпретаційна робота над текстом; організація дискусії за однією із центральних проблем твору, що вивчається; наведення й обговорення цитат із тексту та ін.

    Формування емоційно-ціннісних орієнтацій в учнів у курсі зарубіжної літератури зумовлюються культурологічним компонентом. Важливо одночасно пробуджувати на уроках літератури емоційні почуття й розвивати мислення учнів, сприяти підвищенню їхніх пізнавальних здібностей, враховувати рівень психічного розвитку й знань школярів, створювати емоційну атмосферу, що є сприятливим ґрунтом для розвитку.

    Учні при оцінюванні твору повинні визначити загальну емоційну тональність твору, усвідомити своє ставлення до прочитаного. Здійснювати цю роботу можна через застосування дидактичних ігор, комунікативних вправ. Це і літературно-театральні вистави, реклама книжки, твору, ігрова імітація соціальних і ділових стосунків тощо.

    Застосування інтерактивних та мультимедійних технологій захоплює учнів, пробуджує в них інтерес та мотивацію, вони навчають самостійного мислення та дій і тоді пропонована вчителем низка завдань на уроці стимулює школярів до висловлення власної думки, відстоювання власної точки зору.

     Емоційно-ціннісний фактор виступає провідним смислом вивчення

літератури, реалізація якого прямо залежить від сформованості в учнів

літературних знань та навчальних умінь.

   Завдання літературознавчої лінії Державного стандарту – засвоїти програмовий матеріал з літератури.  Відповідно до літературознавчої змістової лінії Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти (освітня галузь “Мови і літератури”) випускник основної школи має розуміти взаємозв'язок компонентів літературного твору, форми і  змісту; має розрізняти напрями та течії, роди і жанри, їх суттєві ознаки; має знати визначення основних теоретико-літературознавчих понять і вміти застосовувати їх під час інтерпретації та аналізу творів (окремих фрагментів і компонентів тексту); має визначати жанрово-родову приналежність творів; має користуватися літературознавчими словниками, енциклопедіями та іншими видами джерел; має проводити пошуково-дослідницьку діяльність у галузі літератури (збирання відомостей про письменників, систематизація фактів, проведення аналізу окремих літературних явищ, підготовка повідомлення)[7].

     Для поглибленого вивчення тексту художнього твору слід використовувати

загальні плани аналізу ліричних, епічних та драматичних творів, характеристику художнього образу, огляду літературних тенденцій. Звісно, такі пам’ятки розраховані на творче використання. Їх призначення нагадати про основні моменти аналізу шкільного тексту. Етапи аналізу твору визначає сам читач, їх порядок можна змінювати залежно від способу інтерпретації твору.

    Робота з розвитку мовлення під час вивчення великих творів має бути

різноманітною за формою. Епізоди, які вважаються центральними, слід подавати «крупним планом»: їх читають у класі, аналізують, використовують під час виконання різноманітних усних і письмових завдань. З окремими епізодами учні ознайомлюються самостійно, готуючись стисло переказати їх зміст або виконати будь-яке інше завдання.

    При вивченні образу-персонажу не треба обмежуватися вивченням особливостей його характеру, а передбачати морально-естетичні позиції героя.

    Розв’язання ключових питань аналізу образів дійових осіб твору дає змогу

виконувати завдання, які мають розвивати у школяра певні читацькі уміння. Наприклад, діти установлюють зв’язок між образами літературного героя, конкретними людьми й окремими фактами суспільного життя, з’ясовують типове в характеристиці персонажа, його впливу на оточуючих, особливості внутрішніх переживань.

     Продуктивним у вивченні літератури є своєрідні плани-дороговкази для аналітичного переказу вибраних епізодів, що передбачають:

-        Роботу над текстом.

-        Характеристику головних героїв.

-        Спостереження за розвитком сюжету та втіленням авторського задуму.

-        Вирішення актуальних проблемних питань.

-        Визначення основних літературознавчих термінів.

   У процесі навчання слід спиратися на текстоцентричний принцип як один із

на текстовій основі.

   Проектуючи зазначене на урок літератури, учитель має зважати, що основна

одиниця за таких умов – діалогічна цілісність. Центром особистісно зорієнтованого процесу є не індивід учня чи вчителя, письменника чи літературного персонажа, а  особистість.

Діалогічну цілісність на компетентнісно-діяльнісному уроці літератури в

особистісно зорієнтованому просторі можна представити такою схемою :

    Вісь, навколо якої все обертається, – це особистість. Вона перебуває в різному

часовому просторі (особистість у минулому, теперішньому, майбутньому), у певному соціумі, певній культурі та у взаємодії: учень → автор → художній твір → персонаж → учитель → соціум → світова культура.

     Створення таких умов забезпечить особистості формування «образу – себе – буття» та його складових: «образу Я», «образу Автора», «образу художнього твору», «образу літературного персонажа», «образу Я і літературного героя», «образу Світу», «образу Я у Світі» тощо. Така цілісність і повнота взаємодії всіх істотних сил людини (учня-читача) зі світом (літературно-мистецьким явищем) активізує внутрішні потенції особистості, які приведуть до вдосконалення її самої і суспільства[6].

     Під час вивчення зарубіжної літератури в усіх класах слід активно використовувати сучасні педагогічні технології (комп'ютеризоване навчання, інтерактивні види і форми роботи), які збільшують пізнавальну самостійність учнів та мотивують потребу розвитку їхньої читацької культури. Серед інтерактивних форм роботи на уроках зарубіжної літератури поширення набуває навчальна взаємодія учнів у парах, мікрогрупах, групах, що здебільшого застосовуються під час пошуку та аналізу інформації, виконання практичних завдань, підготовки диспутів, семінарів, різноманітних творчих завдань тощо. З метою надання школярам більших можливостей для спілкування, висловлювання власних думок і почуттів домінантною формою навчання на уроках в усіх класах має бути діалог, під час якого виявляється рівень знань учнів[8].

    Культурологічна  складова вивчення зарубіжної літератури в школі полягає у

формуванні моральної позиції, ціннісних орієнтирів і потреб особистості школяра у пізнанні і сприйманні полікультурного простору; збагаченні знань учнів про світову культуру і світовий літературний процес через емоційно-ціннісне сприйняття творів різних часів і різних культур; розвитку комунікативної компетенції за умов відкритого інформаційного спілкування; засвоєнні учнями узагальненого людського досвіду та використанні його як складової власного життєвого досвіду, в міжпредметних параллелях (українська література і зарубіжна література: етапи, напрями, сюжети). Культурологічне вивчення літератури ще називають діалогом культур, діалогом  мистецтв, діалогом національних літератур. Воно передбачає виявлення спільного і особливого на рівні теми твору, проблематики, сюжетів, засобів зображення.

   Основні чинники культурологічної змістової лінії уроку літератури:

1 Типологічні особливості розвитку світової літератури на певному етапі

(визначаємо на оглядових темах).

2 Типологічні особливості розвитку національної літератури

(оглядова тема до вивчення творчості письменника).

3 Біографічні відомості про письменника (автобіографія, мемуари, спогади сучасників, листи тощо).

4 Співвідношення стилю письменника та типологічних рис національної та світової літератур на цьому етапі.

5 Жанрово-родова специфіка твору, що вивчається, (відповідно до епохи, особливостей національної літератури, напряму або течії), увага до його форми.

6 Зображувально-виражальні засоби художнього твору (читаємо мовою оригіналу, проводимо порівняльний аналіз кількох перекладів).

7 Роль твору і внесок митця у національну та світову літератури.

    Отже, виховна та розвивальна функції культурологічних знань полягають у

вихованні школярів толерантності, терпимості, інтернаціоналізму і патріотизму, у формуванні здатності долати конфліктні ситуації, бути відкритим до діалогу.

   Компаративістика – порівняльне літературознавство – наукова дисципліна, метою якої є виявлення міжлітературних зв'язків на основі зіставлення творів та явищ національних письменств одного чи різних історичних періодів.

   Компаративний аналіз — це аналіз, при якому досліджуються явища мистецтва слова через порівняння їх з іншими такими явищами переважно в різних національних письменствах.

   Урок компаративного аналізу — це урок, на якому домінуючим є порівняльний аналіз художнього твору, мета якого розкрити ідейну та естетичну сутність кожного з порівнюваних творів чи процесів; дати історико-літературне пояснення відповідностей або відмінностей літературних явищ різних епох та творів; сприяти розумінню духовної єдності, національної своєрідності різних літератур у культурно-історичному розвитку суспільства.

   У компаративістиці виділяють вивчення таких зв'язків:

1. Генетичних (грец.γεννώ — породжувати) (виявляються у спільних джерелах, що належать до різних літератур, міжнаціональних літературних впливах,

запозиченнях.

2. Контактних (який впливає, діє) (виявляються між письменниками, школами,

літературами течіями, творчому використанні мандрівних сюжетів, вічних тем та образів світового письменства).

    У міру формування необхідних знань з теорії літератури доцільно з 5 класу

починати практикувати застосування елементів компаративного аналізу, поступово й систематично готувати учнів до таких видів робіт, починаючи з основної школи.

   Як правило, така робота має фрагментарний характер і проводиться у формі

невеличкого компаративного дослідження. У такому випадку творові, обраному для порівняння, відводиться, так би мовити, допоміжна роль. Під час аналізу твору на уроці літератури можливе звернення до якогось іншого (частіше його фрагментів), порівняння з яким дозволяє краще і глибше осягнути той твір, що вивчається. Зіставлення оригіналу та декількох перекладів сприяє кращому осмисленню твору, допомагає усвідомити особливості стилю письменника, його творчої манери перекладача, вивчення творів різних народів, близьких за темою, сюжетом, ідеєю, проблематикою,образами, особливостями. У старших класах рівень компаративного аналізу ускладнюється.

   Компаративний аналіз має такі етапи:

1.Підготовка: з’ясування зв’язків двох художніх творів; вивчення позатекстової сфери обох творів.

2.Реалізація: розгляд типологічних зв’язків між двома творами різнонаціональних літератур; розкриття причинно-наслідкових зв’язків.

3.Узагальнення: доведення спорідненості світоглядних позицій та художньої манери авторів порівнювальних творів.

     Способи побудови розповіді, яка містить порівняння:

1.Матеріал можна розташувати послідовно, тобто спочатку розповісти про одного літературного героя (або одну подію), а потім у зіставленні з ним — про іншого (або іншу подію). Наприкінці зробити узагальнення.

2. Не менш зручним є розташування матеріалу за способом паралельного

(одночасного) порівняння, коли водночас розповідається про обох героїв (обидві події), це дозволяє продемонструвати схожість та відмінність.

    Обравши форму порівняльного методу, вчитель має визначитися з елементами компаративного аналізу, що виокремлюються під час:

- порівняльного аналізу оригінального твору та його перекладу, переказу чи переспіву;

- порівняння оригінального твору та кількох його перекладів;

- порівняння різнонаціональних літературних явищ на рівні їх походження;

- розгляду творчих зв'язків між письменниками різних літератур тощо;

- аналізу творів одного напряму, течії, школи, а також різних національних літератур;

- вивчення різнонаціональних творів, близьких за темою, ідеєю, сюжетом,

проблематикою, образами, особливостями поетики.

     Стимулюючи учнів до порівнянь, зіставлень літературних явищ, учитель має дати учням матеріал для цих розумових операцій, навчити їх бачити, обирати порівнювати схожі, аналогічні літературні факти або явища.

    Компаративна лінія забезпечує:

- зіставлення літературних творів та їх окремих компонентів (тем, мотивів, образів та ін.), явищ, фактів, що належать до різних літератур;

- встановлення зв'язків між українською літературою та іншими національними

літературами (генетичних, контактних, типологічних та ін.);

- розгляд розвитку традиційних тем, сюжетів, мотивів, образів, поетичних засобів у літературних творах;

- зіставлення оригіналів і перекладів літературних творів різними мовами, а також перекладів того самого твору українською мовою;

- демонстрацію лексичного багатства і невичерпних стилістичних можливостей

української мови.

     Вибір творів для компаративного аналізу не повинен бути випадковим,

твори мають добиратися за спільними аспектами, які розглядаються на уроці. Від прочитаного учні отримують враження, які стають навчальним матеріалом.

Найдоцільнішим на уроках компаративного аналізу є використання методів

творчого читання, евристичного та дослідницького, перекладу; прийомів індивідуального й коментованого читання типологічно близьких текстів; проблемної ситуації; порівняння художніх творів; «вслуховування» в оригінал твору; зіставлення твору з його генетичним джерелом; евристичної бесіди, диспуту, діалогу тощо.

    Ці методи та прийоми допомагають розкрити творчий потенціал особистості

кожного учня, сформувати навички аналітичного мислення, полікультурної

компетентності, виховати толерантне ставлення один до одного. Діти на таких уроках опиняються в ситуації пошуку, дослідження через порівняння окремих літературних фактів і явищ. А це активізує їхній пізнавальний інтерес, сприяє формуванню ключових компетентностей.

    Найефективнішим засобом здійснення компаративного аналізу в школі може

бути складання порівняльних таблиць,порівняльних діаграм, створення ментальних карт (інтелект-карти, карти знань, розуму, або карти пам’яті, думок — діаграма, на якій відображають слова, ідеї, завдання, або інші елементи, розташовані навколо основного слова або ідеї.

    Використовуються для генерування, відображення, структурування та класифікації ідей, і в якості допоміжного засобу під час навчання, організації, розв'язання проблем, прийняття рішень, та написання документів), інфографіки (візуальне подання інформації даних або знань, призначених для швидкого та чіткого відображення комплексної інформації), креолізованих  текстів (текст, фактура якого складається з двох різнорідних частин: вербальної (мовної/мовленнєвої) та невербальної (належить до інших знакових систем).    Приклади  креолізованих текстів — тексти реклами, комікси, афіші, плакати, в яких систематизується вся необхідна інформація про компоненти порівнюваних елементів).

    Форми роботи можуть бути групові та індивідуальні, а саме:

- створення проектів, електронних бібліотек, словників,

-віртуальних літературних музеїв, віртуальних екскурсій (організована підбірка

фото та відеозображень з текстовим або аудіосупроводом та засобами навігації),

-веб-квести (у завдання з елементами рольової гри, для виконання якого

залучаються інформаційні ресурси Інтернету),

- створення «живих презентацій».

       З метою ефективної реалізації компаративної змістової лінії на уроці зарубіжної літератури вчителю необхідно:

-зробити порівняльний аналіз навчальних програм української та зарубіжної

літератур та укласти зіставні таблиці, що містять інформацію про можливий типологічний ряд порівняльного вивчення літератур з метою узгодженості змістових ліній компаративного аналізу;

-вдумливо аналізувати тексти художніх творів з метою встановлення генетичних контактів й типологічних подібностей в них;

-виявляти літературні здібності учнів з метою залучення їх до пошуково-

дослідницької діяльності, що передбачає застосування на уроках компаративного аналізу.

   Важливо пам'ятати, що порівняльний підхід до вивчення творів повинен

здійснюватись не заради порівняння, а заради формування гуманістичного світогляду учнів, для того, щоб допомогти дитині якомога ширше пізнати світ. Робота з використанням елементів компаративного аналізу тексту стимулює самостійний науковий пошук учнів, розкриває здібності, сприяє формуванню життєво необхідних компетентностей учнів.

ВИСНОВОК

    Щороку українська освіта стає більш відкритою. Дедалі більше роз­ширюються прямі зв'язки між українськими й закордонними освітніми школами, дедалі частіше впроваджуються в Україні інноваційні методи, нові освітні проекти, навчальні курси й освітні програми, які підтриму­ються міжнародними організаціями, транснаціональними корпорація­ми чи університетами. Завдяки цьому українська освіта швидко збага­чується новим досвідом, підходами, освітніми технологіями та методами, які підвищують «конвертованість» у світі українських дипломів та атес­татів. У результаті — поліпшення якості навчання в наших школах, знання нашої молоді стають конкурентоспроможними.  Сучасний учень живе у складному світі, що швидко змінюється, стикається з представниками різних культур, носіями різних світоглядів та життєвих стратегій. Тому школа через кожен навчальний предмет має підготувати учня до цього: він має зрозуміти власне призначення, виро­бити концепцію свого життя і життєве кредо; використати наявні мож­ливості або створити необхідні умови для саморсалізації сутнісних сил, відповідально ставитися до свого життя й до самого себе.

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 1.  Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти (Постанова Кабінету Міністрів України від 23. 11. 2011 р. № 1392) // Інформаційний збірник та коментарі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. – 2012. – № 4-5. – С. 3-56; [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1392-2011-п.

2.Зарубіжна література. 5–9 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Видавничий дім «Освіта», 2013 (зі змінами 2015 року)

 3. Ісаєва О. О. Організація та розвиток читацької діяльності школярів при вивченні зарубіжної літератури: Посібник для вчителя / О. О. Ісаєва. – К. : Ленвіт, 2000. – С.56.

 4. Концепція літературної освіти, затверджена наказом МОН України від 26.01.2011 № 58

 5. Кремінь В. Г. Освіта України. — 2002. — 28 грудня. — С. 7.
 6. Мацевко-Бекерська Л. В. Методика викладання світової літератури: Навчально-методичний посібник / Л. В. Мацевко-Бекерська. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2011. – С.76.

7.Ніколенко О. М., Куцевол О.М. Сучасний урок зарубіжної літератури: Посібник. 5–11 класи / О. М. Ніколенко, О. М. Куцевол – К. : ВЦ «Академія», 2003. – С.59-64.

8.Пометун О. І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: науково-методичний посібник [за ред. О. І. Пометун]. – К. : АСК, 2004 – С.73.

9.Штейнбук Ф. М. Методика викладання зарубіжної літератури в школі: Навчальний посібник / Ф. М. Штейнбук. – К. : Кондор, 2007. – C.217.

ДОДАТКИ

Підсумковий урок-гра з елементами компаративного аналізу  в 6 класі    

                                           РІЗДВЯНА НІЧ

                                         Реалізація проекту

І.Зачин уроку.

1.Вступне слово вчителя-звернення до учнів –читачів.

1.1.Мотто уроку:

І знов Різдво...

Ах, скільки раз

Воно неначе казка, міф

З давно-давно минулих літ

Являлося посеред нас!

З надвір’я сніп входив до хати,

Ставав в кутку і колосками

Щось шелестів,

Хотів сказати,

Що знов Христос родивсь між нами,

Родилась правда, мир, любов....

(Б.Лепкий)

Учитель.

  Свято Різдва - найкрасивіше зимове свято. Це свято приходить до людей морозної ночі в годину опівнічної храмової служби в сяйві свічок, у світлі зірок і гучному співі хору. Звуки дитячих голосів, що славословлять Бога, як ангельський глас, наповнюють торжеством Всесвіт. Небо і земля славлять Різдво. На землі, хоча б ненадовго, запановує мир, а серця сповнюються доброю волею.

1.2.Інтрига-коментар літературної теми.

Учитель.

   Цей урок, діти, ми присвятимо святу із свят – Різдву Христовому - світлим і радісним дням, які приносять любов і доброту в наші душі. В цей час відбуваються різні дива. Особливо повнився чудесами Свят-вечір. Звичайні в інший час предмети набували  чарівних властивостей. Існує повір'я, що, скажімо, у стайні розмовляють домашні тварини, каша із ячмін­ного зерна з узваром і медом на­кликає на пасіку рої і власкавлює мороз, бурю; сніп на покуті, який зовуть Колядою або Дідухом, об­іцяє гарний урожай ; а зірниця могла прикликати дівчині судженого.Старі люди могли бачити в Свят-вечір своїх померлих родичів, що приходили до них опівночі кутю їсти.

   Саме це єднання людини з усім світом : земними стихіями і янголами небесними, зорями, з усім родом і померлими предками - залишало у кожного в душі почуття неповторності свята, дарувало надію на краще.

І сьогодні ми з вами самі собі створимо диво. Це буде урок-гра, урок-свято.

    Ніч перед Різдвом... Багато століть тому назад у небесах спалахнула Віфлеємська зоря, що віщувала прихід у світ Любові, Чистоти, Віри й Надії. Багато століть пройшло, але щороку відблиск цієї Зірки запалює в будинках різдвяні свічі, будячи в наших серцях Віру у Добро та Любов. А вранці прозорий дзвін оголосить про народження Христа, і в чистому голосі молитви, що летить угору, буде та ж сама Віра в Добро й Любов...

ІІ.Основна частина проекту.

 2.Організаційно – прогностична лінія.

2.1.Повідомлення, корпоративне формулювання теми, читацьких завдань.

Учитель.

  Різдво Христове - Свято народження Ісуса Христа - одна з найвеличніших і найшановніших дат православно­го календаря, яким започатковується рік. В давнину це було свято Ко­ляди - народження Сонця. З прийняттям християнства церк­ва приурочила його до появи на світ Ісуса Христа. Отже, Різдво — це свято добра, милосердя, любові, бо Ісус Христос є символом любові і всепро­щення.

Пориньмо і ми в дивовижний світ Різдва.

2.2.Робота над епіграфом.

2.3.Синквейн “Різдво”.

Р…..

І……

З……

Д……

В……

О……

3.Проективно- операційна лінія літературно-мистецької освіти.

3.1.Подання проективно- конструкторської моделі .

Учитель.

 Уявімо, що до нас українців завітали гості з «туманного Альбіону». Яку країну світу так називають?

Діти

Великобританія.

Учитель.

Вірно. Привітайте своїх однолітків – англійських школярів ( Оплески. Група займає місце навпроти « українців»). Нас розділяють тисячі кілометрів, але завдяки машині часу ми маємо змогу  зустрітися і поспілку­ватися. Мета нашої зустрічі — якомога більше дізнатися про святкування Різдва в наших країнах та про різдвяні твори , які щойно вивчили.

    Кожна нація, кожен народ , навіть кожна соціальна  група  має  свої

звичаї , що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками .

      Але звичаї - це невідокремлене явище в житті народу , це - втілені  в

рухи і дію світовідчуття , світосприймання та взаємини між  окремими  людьми. А ці взаємини і світовідчуття безпосередньо впливають на духовну  культуру

даного народу , що  в  свою  чергу  впливає  на  процес  постання  народньої

творчості. Саме тому народна  творчість  нерозривно  зв`язана  з  звичаями

народу (презентація «Обрядовий календар»)

      Звичаї народу - це ті прикмети , по яких розпізнається народ  не  тільки

в сучасному , а і в його історичному минулому.

      Звичаї - це ті неписані закони , якими керуються в найменших  щоденних

і найбільших всенаціональних справах . Звичаї  ,  а  також  мова  -  це  ті

найміцніші елементи ,що об`єднують окремих людей в один народ ,в одну  націю

      В усіх народів світу існує повір`я , що той  хто  забув  звичаї  своїх

батьків , карається людьми і Богом . Він блукає по світі , як блудний син  ,

і ніде не може знайти собі притулку  , бо вважається загубленим  для

свого народу .

3.2.Презентація літературно – мистецької теми та її усвідомлення .

Ø Презентація групи «РІЗДВО»

  

Ø Презентація групи «CHRISTMAS»

3.3.Поглиблення літературознавчої, культурологічної компетенції учня – читача.

Прийом "Хоровод думок " як засіб з'ясування ролі кожного з фан­тастичних елементів у творі. Компаративний аналіз.

 Учитель.

Тема Різдва часто звучить у творах письменників різних країн і народів, зокрема і в тих двох творах, з якими ви вже ознайомились.

Країна	Автор	Твір
Англія	Чарльз Діккенс     1812 - 1870	Збірка «Різдвяні повісті» Повість «Різдвяна пісня у прозі» (1843)
Україна	Микола Гоголь    1809 - 1852	Збірка «Вечори на хуторі біля Диканьки» Оповідання «Ніч перед Різдвом» (1832)

-        У який день ми знайомимося з героями повісті У. Діккенса "Різдвяна пісня в прозі" та оповідання М.Гоголя «Ніч перед Різдвом»?

-        Що таке жанр?

-        До якого жанру належить "Різдвяна пісня у прозі"?

-        Дайте визначення повісті.

-        Скільки жанрів згадано щодо твору "Різдвяна пісня у прозі"?

-        Дайте визначення оповідання.

-        Чи є в творах Діккенса і Гоголя спільні риси, при­таманні саме різдвяним оповіданням? (Присутність елементів фантастики. Різдвяна ніч змінює життя героїв, вони переглядають свої цінності. Присутній "дух Різдва" — мотив милосердя, доброти, чуйності).

-        Як це проявилося у Гоголя? (Подарунок).

-        Що таке фантастика?

-        Що відбувається зі Скруджем протягом різдвя­ної ночі?

-        Чи змінює це свято життя героя? Як саме ?

-        Як вигадаєте, чому повість закінчується пере­родженням Скруджа?

-        Що допомагає зрозуміти Скруджу ця ніч?

Змагання груп (учасники гри по черзі дістають з мішечків іграш­ки із запитаннями і, відповівши на них, прикрашають ялинку біля дошки).

·       Запитання “англійців” до “українців”:

Куди зникли зорі і місяць у  різдвяну ніч?

Хто допоміг Вакулі дістати черевички?

Що було в мішках, які стояли у  хаті Солохи?

Чому чорт не любив Вакулу?

·       Запитання “українців” до “англійців”:

Хто відвідав Скруджа різдної ночі?

Що подарував Скрудж родині Кретчитів на Різдво?

Намалюйте маршрут подорожі Скруджа різдвяної ночі з Духом Теперішнього Різдва.

Герої яких літературних творів згадуються в "Різдвяній пісні".

3.4. Вихідний контроль літературно – читацького досвіду учнів.

-        Що говорять про Різдво різні герої твору повісті У. Діккенса "Різдвяна пісня в прозі"(пле­мінник Скруджа, пани з добродійної організації, сам Скрудж) ? Прочитайте уривки з тексту.

-        Як святкують Різдво у різних куточках Англії? Прочитайте відповідні цитати з повісті.

-        Як описує Різдво  Гоголь ?

-        Чи відбуваються різдвяної ночі якісь фантас­тичні події у творі Гоголя?

-        Як ставляться герої Гоголя до Різдва?

-        Чи допомагає різдвяна ніч героям Гоголя пере­оцінити щось? (Головне — не багатство, а любов, щире серце).

4. Ціннісно зорієнтоване осмислення значущості літературної теми в духовному житті учня.

4.1. Формування аксіологічної компетенції школяра.

«Мозковий штурм» ( робота над контрольними тематичними  питаннями:  

                                                            1. Матеріальні багатства.

2.    Духовні багатства.

3.    Шляхи збагачення ( матеріально і духовно ).

4.    Ментальність.

5.    Хочеш бути багатим -віддай!

5. Рефлексивно-корективна лінія контролю літературної освіти, читацького досвіду.

5.1.Адаптивно – перетворювальний модуль.

 Конкурси

1. Конкурс Всезнайок «Що ми знаємо про святкування православного і католицького Різдва»

Коли святкують Різдво в Україні, а коли в Англії?

Як святкують Різдво в цих країнах?

Яка традиційна страва повинна бути на українському та англійському столах?

Звідки пішла традиція святкувати Різдво і дарувати подарунки?

2. Конкурс «Різдвяна мелодія» на краще виконання колядки чи різдвяної пісні. (Якщо дозволяє час, можна переглянути декілька різдвяних відеокліпів)

3. Конкурс  «Чарівний пензлик» (конкурс оформлювачів, декораторів, художників)

5. Конкурс «Ерудит». Літературні вікторини ( за вибором)

Літературні вікторини за повістю Ч.Діккенса "Різдвяна пісня у прозі"

 Чи знаєте ви зміст повісті?

Про кого в повісті  сказано?

Кому належать ці слова?

Презентації міні-посібників  «Колядник» та « Різдвяні англійські пісні»

ІІІ. Розв’язка уроку.

7.Обмін враженнями.

Учитель.

 Краплю надії дарує нам Діккенс у чарівне свято Різдва: людина може стати щасливою, якщо її душа прокинеться, якщо розум прагнутиме звернути добрий вчинок для ближнього.

Пам’ятаймо завжди слова Діккенса:

Не гроші роблять людину щасливою, а людяність.

Май серце, май душу, і будеш людиною на всі часи.

Хай осінить вас, Господь своєю милістю!                                                                                                      

8.Підсумок уроку.

Учитель.

Ось ми і прикрасили ялинку. Сьогодні переможців і переможених немає, тому що виграли всі, подарувавши одне одному свято спілкування. Подарунок не завжди має бути матеріальний. Потішити можна  усмішкою, поглядом, добрим словом - і вже цим зробити людину щасливою. Добро, яке здатна дарити людина, варте великого скарбу . Тож будьмо в ці святкові особливо уважними до всіх тих , хто нас оточує.

 Вдома ви виготовили різдвяні листівки, подаруйте одне одному.

( групи обмінються листівками)

Ø Група «CHRISTMAS»

Найдорожчу різдвяну листівку продали з аукціону в британському місті Девайзес у 2001 році. Ця листівка колись, а саме в 1843 році, була адресована бабусі Генрі Коула.Сучасники оцінили листівку в $ 40 тис.

Ø Група «РІЗДВО»

Різдвяний малюнок, на якому зображена Богородиця з маленьким Ісусом, три царі і пастух, 10-річна Катруся Лукіна з містечка Дрогобич на Львівщині намалювала ще два роки тому, передає "Комсомольская правда в Украине".

"Ми й самі до пуття не знаємо, як це вийшло, - розповіла розчулена мама Каті Любов Лукіна. - Цю картинку Катруся малювала до свята святого Миколая два роки тому. Її відібрали для участі у творчому конкурсі в Прикарпатті, де він посів перше місце. А потім його викупила жителька Вашингтона на ім'я Христина, яка колись давно емігрувала з України до Америки. Ця жінка написала на адресу художньої школи, де займається Катя, і пообіцяла вислати їй у подарунок фарби і 100 доларів. Чули, що вона нас шукає, але поки що з нами не зв'язувалася".

Як з'ясувалося, у Вашингтоні малюнок Катрусі теж посів перше місце на художньому конкурсі і здобув право друкуватися на різдвяних листівках.

Читання учителем поезії Г. Чупринки.

Од небесного Едема

Світла зірка Віфіеєма

 Над землею поплила,

Серед ночі, серед пітьми

Над блукаючими дітьми

Путь небесну провела,

Путь, де люди без поміхи

 Взнали щастя самовтіхи

Без розпусти і без зла.

Взнати щастя не в розкошах,

Не в хоромах і не в грошах,

А в душевній чистоті,

І в любові, і в єднанні,

В віковічному братанні,

В братній щирості святій.

  Відеокліп «Мир Вам!»