Вітагенне навчання

Загалом в центрі уваги дидактики в різні історичні періоди знаходилися різні аспекти: взаємодія викладача й групи одноліток (ЯЛ. Коменський); виховальне навчання (И.Ф. Гербарт); взаємодія викладача, змісту освіти, студента (К.Д. Ушинський); поєднання пізнання й діяльності з розв'язанням буденних, життєво значущих проблем (Дж. Дьюї); вільне навчання й виховання в умовах збагаченого освітньо - виховного середовища (С.Френе). Опора на життєвий досвід дітей завжди була в центрі уваги педагогів. Академік А.С. Бєлкін пропонує розрізнити поняття "досвід життя" і "життєвий досвід". Досвід життя - вітагенна інформація, пов'язана з розумінням тих чи інших станів життя і діяльності, яка не має для людини достатньої цінності. Життєвий досвід - вітагенна інформація, що стала надбанням особистості, знаходиться в резервах довготривалої пам'яті і в стані постійної готовності до самоактуалізації в адекватних ситуаціях. Атмосфера актуалізації й переосмислення життя в Україні вимагає нового педагогічного бачення та зміни парадигми в напрямі виховання й самовиховання творчої конкурентоздатності особистості. 

Компетентнісно зорієнтоване навчання потребує нових педагогічних і дидактичних підходів. Аналіз світового досвіду дозволяє визначити ефективні компетентнісно зорієнтовані технології: інтерактивні, проектні, дослідницькі, проблемні, розв'язання ситуативних завдань тощо. На наш погляд, результативними є також вітагенні технології з голографічними проекціями. Вітагенне навчання засноване на актуалізації життєвого досвіду особистості, її інтелектуально-психологічного потенціалу в освітніх цілях. Життєвий досвід - це інформація, що стала надбанням особистості, налагоджена в резервах довгострокової пам'яті, що знаходиться у стані постійної готовності до актуалізації в адекватних ситуаціях. Вона являє собою сплав думок, почуттів, учинків, прожитих людиною, які являють для неї самодостатню цінність. Досвід життя - це вітагенна інформація, не прожита людиною, пов'язана лише з її поінформованістю про ті чи інші сторони життя й діяльності, але яка не має для неї достатньої цінності. На жаль, саме на цьому рівні й іде процес навчання в більшості освітніх технологій. 

Перехід вітагенної інформації у вітагенний досвід відбувається через кілька стадій на різних рівнях. Перша стадія - первинне сприйняття вітагенної інформації, нерозчленоване, не диференційоване. Друга стадія - оціночна фільтрація інформації. Дитина визначає значущість отриманої інформації у філогенезі, тобто із загальнолюдських, групових, гностичних позицій, потім в онтогенезі, тобто з позиції особистої значущості. Третя стадія - установча. Школяр створює, або стихійно, або осмислено, установку на запам'ятовування даної інформації з приблизним терміном «збереження». Терміни збереження визначаються її значущістю, життєвою та практичною спрямованістю. Це визначає й рівень її засвоєння. Перший рівень - операційний. Установка на слабке запам'ятовування - інформація має найменше значення для самореалізації в освітньому процесі. Запам'ятовування «про всякий випадок». Другий рівень - функціональний. Установка на більш тривалі терміни збереження інформації. Використовується в ситуаціях вибору. Третій рівень - базовий. Установка на тривале запам'ятовування, найбільша значущість для самореалізації в освітньому процесі. Рівні можуть постійно взаємодіяти між собою, переходити один в інший, набувати різного ступеня вагомості. Голографічний метод проекції в навчанні - це система освітніх способів, технологій, що спрямована на об'ємну багатомірну подачу нового матеріалу, яка відповідає особливостям багатомірності сприйняття навколишнього світу й запасу життєвого досвіду. проекціями. Ступінь розбіжності може бути різним: Розбіжність, коли основні блоки, головна ідея вітагенних та освітніх знань збігаються, але є розбіжності в частках, що відбивають суб'єктивне сприйняття дійсності кожним учнем. Його формула: «У цілому правильно, але...». 

Протиріччя, коли досвід особистості заперечує об'єктивний характер освітніх знань, викликає сумнів і вимагає додаткових доказів. Його формула: «Сумніваюсь...». Неприйняття - такий рівень розбіжності, при якому ставиться під сумнів сама ідея, що міститься в освітніх знаннях. Його формула: «Не вірю!» Заперечення - активне неприйняття освітньої ідеї, висування аргументів, що доводять її неспроможність. Його формула: «Не тільки не вірю, а й уважаю помилковою». 

Вітагенне навчання(“ vita” – лат. життя; ген, генний – грец. genes– народжений) – грунтується на актуалізації життєвого  досвіду особистості.

Досвід  життя– вітагенна інформація, пов'язана з розумінням тих чи інших станів життя і діяльності.

Життєвий досвід-  вітагенна інформація, що стала надбанням особистості, знаходиться в пам'яті в стані постійної готовності та самоактуалізації в адекватних ситуаціях.

Прийоми вітагенної технології:

-          прийом стартової актуалізації життєвого досвіду учнів.

-          прийом вітагенної проекції ( мета уроку);

-          вітагенне конструювання ( моделювання схем, таблиць, алгоритмів, які допоможуть розкрити мету уроку);

-          вітагенна аналогія. Формула цього прийому: “У житті немає нічого такого, щоб ще не було”. Це порівняння життєвих ситуацій, дій, вчинків героїв із  своїм життям, сьогоденням. Аналіз і висновки ситуації.

-          прийом вітагенного натхнення передбачає олюднення об'єктів живої і неживої природи.

-          вітагенний синтез – поєднання, об'єднання різних понять, речей в одне ціле.

-          голографічна проекція – інформація, яка йде від будь-якого додаткового джерела: вітагенний досвід інших, книга, повідомлення ЗМІ, твори мистецтва, зустрічі з фахівцями різних галузей тощо.

Вітагенний висновок  передбачає підсумок спостережень, розгляду міркувань з обговорюваного питання.

Прийом зведення вітагенних знань з освітніми полягає у виокремленні цінної вітагенної інформації, що має стати життєвим досвідом учня.